Звуки життя: Як називаєшся.

ВІД ВІКТОРІЇ ТА РОМАНА ДО ГРАФІЕЛІТИ І ТАЙМЕРА

У “хіт-параді” імен лідирували Софія, Дарина, Марія, Ганна, Вікторія, Єлизавета, Валерія — у дівчаток. Вадим, Роман, Гліб, Максим, Андрій, Денис — у хлопчиків. Таким чином підбила іменний підсумок минулого року Валентина Кунда, начальник управління у справах сімейного стану Міністерства юстиції. Це якщо брати у всеукраїнському масштабі. А у регіонах свої фаворити. На Заході, наприклад, перевагу віддавали Богданам, Назарам, Арсенам, Тарасам, Зорянам. І кожен регіон може пишатися своїми родзинками у виборі імен новонароджених. На Чернігівщині є хлопчик Одісей та дівчинка Мелодія, на Дніпропетровщині – Добриня і Графіеліта, Миколаївщині – Тамерлан та Зарджинія. Тим часом деякі звичні імена тепер приваблюють усе менше й менше – зокрема, нечасто батьки нарікають своїх чад Вікторами. Валентина Кунда:

“Такі традиційні імена, як Галина, Ніна, Людмила, Лариса, Григорій, Леонід, Степан, Анатолій, Сергій, Петро зустрічаються досить рідко. Найчастіше так називають немовлят на честь когось із родичів”.

Своїх двох синів Валентина Кунда назвала Ярославом і Дмитром. Цьому вони мають завдячувати князям Ярославу Мудрому та Дмитру Донському.

А ще торік почали своє життя маленькі українці на ім’я Гамлет, Аттилло, Космос, Лимон, Принцеса (а також Принцеза і Цариця), Черешня, Аеліта, Таймер, Космос...

ЯК НАЗВЕТЕ – ТАК І ЗАПИШЕМО

Раніше в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) на імена була певна цензура. Якщо ім’я дивувало, могли і не зареєструвати, відправивши батьків "подумати" ще тиждень-другий. Тепер, запевняє працівниця одного зі столичних РАЦСів Ірина, все в руках батьків: як вони скажуть, так і зареєструють: “Батьки просто пишуть заяву, що ім’я присвоєне за їхнім бажанням. І так і записують. Якщо ж допустили помилку, то заводиться справа зі внесення змін”.

Ім’я Радмила належить до тих, які рідко можна зустріти в Україні. Одна з українок уже 24 роки носить його і пишається тим, що є фактично тезкою сербського письменника Милорада Павича. Адже “Радмила” має таке ж значення, що і “Милорад” – “радіти світу”. Батьки дівчини довго ламали голову над тим, як її наректи, і перегорнули не одну сторінку словників. Зрештою визначилися і тепер, через 24 роки, коли їхня дочка викладає, студенти з першого разу запам’ятовують її ім’я. Сама Радмила теж задоволена таким вибором батьків: “У принципі, ім’я допомагає. Хоча трапляється, що мене починають плутати з Радмирою або Людмилою. Водночас іноді хотілося, щоб звали не так, а інакше. Проте загалом ніякого дискомфорту від свого імені не відчувала”.

ПОФІСТАЛ – НЕ НАЗВА ЛІКІВ

До появ незвичних імен призводить чимало чинників, констатують експерти. Значення має етнічна належність батьків, котрі шукають ім’я дитині. Впливають популярні книжки та кінофільми. Зрештою, дається взнаки мода на те чи інше ім’я. Наприклад, ще 20 років тому досить популярним було називати малюків Жаннами та Анжелами, а зараз ця традиція вийшла з моди. Дуже серйозно можуть позначатися історичні катаклізми – революції, перевороти, війни. Яскравий приклад – Росія після захоплення влади більшовиками. Чимало тоді з’явилося Владленів та Октябрин. До речі, справжнє ім’я відомої кіноактриси, українки за походженням, Нонни Мордюкової – саме Ноябрина. Були того часу ще оригінальніші імена – Даздраперма (скорочене від “Да здравствует Первое мая!”) Дотнара (“Дочь трудового народа”) або навіть Лоріерік (“Ленин, Октябрьская Революция, Индустриализация, Электрификация, Радиофикация и Коммунизм”). Причому нові імена придумували не лише, коли при владі був Ленін. Дітей називали і на честь його наступника. Зокрема, Пофістал. Це не назва медичного препарату, а ім’я, скорочення від “Победитель фашизма Иосиф Сталин”. Сталіни, Аврори, Владлени, Утопії — так називали своїх дітей затяті комуністи, стверджує професор Інституту журналістики Київського Національного університету імені Шевченка, доктор філологічних наук Олександр Пономарів. Прості ж люди обмежувалися тими іменами, які потрапляли в моду. Зараз із цим легше, вважає Олександр Пономарів, — виходять довідники імен, і до того ж немає цензури на них. Наприклад, раніше українське ім’я Олесь автоматично редагували на Олександра. Тепер часи інші. Олександр Пономарів:

“У принципі це не прогнозовано. Просто впливала мода, от я знаю в мого покоління було багато Олександрів та Володимирів, а серед дівчат — Тетян. Потім коло імен розширилося, почали з’являтися імена, які довго не вживалися. Наприклад, ім’я Денис кілька десятиліть було непопулярним. Потім хтось назвав, і ще хтось назвав — і воно увійшло в моду. І наприкінці шістдесятих років минулого століття стало багато Денисів. Просто імена повертаються, бо людям набридло те, що їхня кількість обмежена. Виходять же довідники імен, і добре, що коло імен розширилося, а не обмежується Маринами або Тетянами”.

ІМ’Я – ЖЕРЕБОМ

Іноді вибір імені дитині стає для батьків настільки непростою проблемою (тато наполягає пропонує назвати так, а мама – інакше), що вони їм нічого не залишається, як дійти компромісу за допомогою жеребу. Так сталося і у однієї з авторів цього матеріалу — Віоли Бурди. Її батьки чекали хлопчика. А коли народилася дівчинка, розгубилися й два місяці не могли назвати. Закінчилося все капелюхом та вкинутими туди папірцями з іменами. Витягли — Віола. У дитинстві дратувало, коли всі перепитували, як звати. Мріяла поміняти, але тепер не уявляє іншого.

Журналіст Аскольд Крушельницький носить це, суто українське ім’я, хоча воно походить зі Скандинавії. Аскольд та його брат Дір правили у 9-му столітті Києвом. Тому Аскольду Крушельницькому дивно, коли земляки-українці перепитують його і дивуються – звідки, мовляв, таке ім’я. У пана Крушельницького є брат Віктор. Іноді він йому заздрить, і хоча зараз звик до свого історичного імені, але своїх дітей так не назвав би: “Усі у світі знають ім’я Віктор. І між англійцями йому дуже легко з таким іменем. А з моїм ім’ям не обходилося без пригод”.

СІМ РАЗІВ ВІДМІР, ОДИН РАЗ НАЗВИ!

Ім’я — це сила, переконана психолог Наталія Кухтіна. Наука психолінгвістика доводить, що сплетення звуків імені — дуже індивідуальна річ. І змінюючи ім’я, ви впливаєте на людину. Хоча іноді від такого кроку може бути користь, стверджує психолог, аргументуючи це історичним прикладом:

“Коли народився Ярослав Мудрий, у нього було зовсім інше ім’я. А народився він (це відомий факт) дуже хворою дитиною. Мудреці порадили тоді змінити ім’я. Так його нарекли Ярослав. І після цього майбутній князь почав одужувати!”

Життя показує, що політ батьківської фантазії під час вибору імені для дитини практично немає меж. Зрештою можна назвати дитину як завгодно: і Петром, і Наполеоном, і Навуходоносором, і Поліграф Поліграфичем, і навіть іменем, що складається з півтори тисячі літер, як це зробив торік один із мешканців Індії. Але, як зазначають психологи, батькам варто не забувати – обирають ім’я вони, а жити з ним не їм, а дитині, думкою якої не цікавляться.